Як показали останні вибори в країні, сили, які можна назвати антиукраїнськими, все краще адаптуються в умовах післяреволюційної України. Ще ті, хто вчора боявся навіть згадати про себе, стали очільниками виборчих списків та почали активно діяти на міясцях. Це становить реальну небезпеку підбурювання тих, хто згадує минуле.
Реальною пересторогою та основними принцимами керінництва державою повинні стати:
- 1. Цілі майдану.
2. Розуміння ціни незалежності.
3. Хто є внутрішній ворог країни.
4. Розуміння сусідства з основним ворогом країни зовні держави.
5. Добробут народу і соціальна справедливість.
6. Виключно європейський напрямок інтеграції.
7. Членство країни у північно-Атлантичному Альянсі.
Сучасна Україна не схожа вже на ту, якою крїна постала на початку незалежності. Кріхну розуміють у світі, а сучасна українська дипломатія діє на зовсім іншому рівні. Звичайно, за роки незалежності було допущено стільки помилок, що доведеться ще багато років упорядковувати ситуацію в Україні і на зовнішньополіьтичному рівні.
Потрібно розуміти, що народ кріни не може сплачувати комунвальні тарифи європейського рівня, коли соціальний захист та виплати провадяться на рівні Афганістану. Субсидія, варіант часткового врегулювання питання, але не інструмент, який дозволяє рухатися вперед. Парадокс реалій, а все інше, називається прямими словами – «дерти шкуру з власного народу». Потрібен інший підхід, інтенсивні реформи, свобода особистості і вибору зайняття.
Війна забрала багато, але перенесла Україну в реальну площину, дала чітку відповідь на запитання, хто являеться ворогом країни і примусила будувати збройні сили.
Україна повінна відхреститися від зла. Це комуністична партія, і бандитьський капіталізм. Громаданин повинен відчути свої права, а закон повинен стати непорушним і єдиним для всіх. Засудження зла – комунізму і фашизму, дикого олігархізму і ненажерливості.
Соьогодні країна перетворюється на центр більшого значення ніж Росія. Міцна сучасна держава і щаслива родина – основні пріоритетні цілі розвитку України.
Leave a Reply