В результаті повені в столиці Індонезії, десятки загиблих і зниклих людей

       Джакарта – індонезійські рятувальники провели відчайдушний пошук в п’ятницю тих, хто пропав безвісти після зливових паводків і зсувів, викликаних проливними дощами. В результаті цих подій в Джакартський регіоні загинуло, щонайменше, 43 людини. Органи охорони здоров’я боролися за запобігання спалахів небезпечних захворювань.

      Близько десятка людей як і раніше вважаються зниклими без вісті після того, як зливові дощі, що почалися напередодні Нового року, обрушилися на столицю і залишили мегаполіс, де проживає близько 30 мільйонів чоловік, під водою і тисячі бездомних.

      За даними влади, близько 192 000 жителів було евакуйовано в тимчасові притулки, причому багато хто з них не змогли повернутися в заболочені будинку в районах, перетворених в пустки з сміття і перевернутих автомобілів.

     «Ми закликаємо людей, чиї будинки все ще затоплені, переходити в більш безпечне місце», – сказав офіційний представник Агентства з ліквідації наслідків стихійних лих Агус Вібово.

     Агентство повідомило, що 43 людини померли в результаті повені у Великій Джакарті і сусідньому з ним регіоні Лебак на півдні острова Ява.

      Вода відступила в багатьох районах, і енергопостачання, яке було відключено в багатьох районах, відновлюється.

      У сильно постраждав Бекас на околиці міста заболочені вулиці були усіяні уламками і розбитими машинами, що лежать один на одному – з відмітками ватерлінії, що досягають до другого поверху будівлі.

      У п’ятницю уряд заявило, що почне засів хмар на захід від столиці – викликаючи дощ за допомогою хімікатів, які розпилюються з літаків, – щоб запобігти наближаються опади від регіону лиха.

       Використовуючи надувні човни для евакуації жителів, з їхніх будинків, в тому числі дітей та літніх людей, рятувальники заявили, що в п’ятницю вони націлені на найбільш постраждалі райони міста.

      Притулки заповнилися безліччю біженців, в тому числі немовлятами, які просто лежали на тонких килимках, оскільки їжа і питна вода виснажувалися. «Я не можу повернутися додому, – сказав 72-річний Лумонгга Сірегар. «У нас зараз немає чистої води … і ми сподіваємося на більшу кількість їжі, тому що її не так багато, як хотілося б», – додала вона. Мати Деві Пуспітасарі турбувалася про здоров’я своєї однорічної дочки. «Ковдра і килимок у мене тут недостатньо товсті, і ми боїмося, що вона захворіє», – сказала вона AFP.