Ірландія пройшла унікальний та самобутній шлях розвитку. У період між 600 і 150 роками до нашої ери кельтські народи із Західної Європи, відомі як галли, вторглися до Ірландії та підкорили народи, що населяли цю територію. Основною одиницею галльського суспільства були туати, чи дрібні королівства, близько 150 у тому числі утворилися Ірландії.
Кожна окрема туата залишалася незалежною один від одного, але у них була спільна мова, галльська і клас людей, званих брехонами, які вивчали звичайне право і допомогли зберегти по всій Ірландії напрочуд однакову, але архаїчну соціальну систему.
Однією з причин унікальності ірландського суспільства було те, що римляни, котрі перетворили кельтські товариства Британії та інші суспільства на континенті своїми арміями, дорогами, адміністративною системою та містами, ніколи не намагалися повністю завоювати Ірландію. Таким чином, територія знаходилася у певній відчуженості та ізоляції, що допомогла зберегти самобутність.
Іншим наслідком ізоляції Ірландії від романізованої Європи став розвиток особливого кельтського типу християнства. Святий Патрік ввів у країну панівне латинське християнство у V столітті нашої ери, але система єпископів з територіальними єпархіями, створена на зразок адміністративної системи Римської імперії, на той час не прижилася в Ірландії.
Хоча кожен автономний туат залишався основною одиницею галльського світського суспільства, також автономна церква стала основною одиницею кельтського християнства. У VI та VII століттях ірландські монастирі були великими центрами просвітництва та навчання, відправляючи своїх власних місіонерів на територію Європи.
Період, який для більшої частини Європи був Темними віками, для Ірландії став золотим віком. Релігійне мистецтво, таке як «Чаша Арда», Келлська книга та інші ілюміновані рукописи, процвітало поряд зі світськими, навіть язичницькими, мистецькими досягненнями, такими як брошка Тара та великий ірландський епос «Тайн Бо Куальгне» – «Набіг худоби на Кулі.
Leave a Reply