У будинку для літніх людей на півночі Італії вони грали в гру, поліпшує пам’ять, коли минулого тижня відвідав кореспондент Сет Доан. Але ніхто не хоче згадувати рік тому, коли за місяць від коронавіруса померло 40 відсотків жителів.
Сьогодні всі, хто знаходиться в установі, були вакциновані, і сімейні відвідування відновлені із запобіжними засобами. Через побоювання, пов’язаних з варіантами COVID-19 і повільним впровадженням вакцини, фізичний контакт можливий тільки через пластик, через бар’єрів.
«Мій батько не бачить», – сказала нам Ніколетта Біава. «Доторкнувшись до нього, він краще відчує нашу присутність».
Доктор Барбара Кодаллі, відповідальна за це, сказала Доан після такої важкої травми, що не впевнена, чи бачить вона «світло в кінці тунелю» або поїзд, що йде до них.
Доан сказав: «У ці відвідини є щось прекрасне, але і сумне, коли люди простягають руки через [пластикові бар’єри], але не можуть підійти ближче».
«Так, це правда», – погодилася вона. «На жаль, сьогодні ми не можемо собі більшого дозволити».
В Італії, як і раніше діє загальнонаціональний комендантську годину і діють заборони на маскування після приблизно 100000 смертей від COVID-19. Це була перша західна країна, що зазнала загальнонаціональної ізоляції, в результаті чого зазвичай забиті площі і канали страхітливо порожні.
Невелике містечко Нембро в Ломбардії ні відомим туристичним об’єктом, але став сумно відомим в Італії, тому що в той час в ньому був найвищий рівень смертності в країні. У місті, здавалося, все знали кого-то, хто помер.
Глорія Бергамеллі показала Доан фотографію померлого дідуся.
«Скільки людей на цій фотографії захворіли COVID-19?» – запитав Доан.
«Всі ці люди», – відповіла вона.
Її дядько, Серджіо Луссана, перебував у відділенні інтенсивної терапії. Тепер він знову може займатися спортом, і Бергамеллі приєдналася до нього в поході – спосіб вшанувати пам’ять свого діда, який любив ці гори.
Вони втратили стільки членів сім’ї, що їх важко встежити.
У міській церкви отцю Маттео Челле не дозволили проводити похорон. Після декількох місяців святкування меси в Інтернеті вони знову повернулися особисто, але в меншому ступені.
«Цей вірус змусив нас зіткнутися з деякими фундаментальними проблемами – життям і смертю, важливістю часу, близькістю до інших і самотністю», – сказав батько Маттео. «Питання в тому, чи допоможе нам цей травмуючий досвід якимось чином стати краще?»
Через рік «прогрес» тут може здатися скороминущим – і його важко усвідомити.
Leave a Reply