Чому?

Ситуація, яка відбувається в Україні сьогодні, не може залишити осторонь будь-кого. Вже довгий час, країна перебуває в усвідомленні того, якого сусіді вона має, і які виклики з цим пов’язані. Чому відбувається саме так, і чому Україна виявилася настільки не готовою до сприйняття ворожості російського народу? Саме так, тому, що більшість росіян, навіть українського походження, підтримують політику сучасної Росії.
Справа у тому, що Україна, позбувшись радянського союзу як такого, проживала тим життям, яке гарантував саме цей державний устрій. В країні не відбулося своєчасних кардинальних змін, які б могли зробити неможливими сьогоднішні події. Це дійсно жахливо, але, розстаючись назавжди із Росією як суб’єктом одного правового поля, Україна дозволила залишити на власній території флот іншої держави. Це була стратегічна помилка, коли довіра до північного сусіда стала фатальною для України.
Позбувшись ярма комуністичного режиму, в Україні, він не був прилюдно засуджений і повністю знищений, країна застигла у перехідному періоді, а інтереси владних кіл зробили перетворення неможливими. Жодної гучної судової справи не відбулося, яка б викривала злочинність комуністичної ідеології. Народ опинився в умовах сучасного ринку із радянським мисленням, розпочався розподіл сфер впливу та грабування держави і незаконне збагачення. Практично вся політична еліта почала пов’язувати політику із можливостями у бізнесі, інтереси держави відійшли на задній план, а можливості сучасного політика перетворилися в інтереси розподілу і власного впливу. Дійшло до того, що В.Янукович розпоряджався бюджетом країни за власним розсудом. В інтерв’ю журналістам, Янукович зізнається, що гроші до бюджету надходять «із тумбочки», що, звичайно, неприпустимо у цивілізованій країні. Народ країни і держава стали різними поняттями, лише надія на краще майбутнє, асоціацію із Європейським Союзом, змогла пробудити свідомість народу.
Що відбувалося у цей час у Росії? Узурпація влади однією людиною. Притому, враховуючи те, що декомунізація Росії також не відбулася, народу країни сподобалося жити у звичних умовах. Лише зміна державного гімну Рості мала стати для України пересторогою, сигналом для осмислення реалій. Росія почала воювати. Карабах, Інгушетія і Чечня, Придністров’я і події у Грузії були прогнозом для сучасних подій в Україні, але переосмислення реалій того часу не сталося. Газовий тиск і постійне нагадування про заборгованість за газ, незаконний його відбір – відволікали увагу, а тим часом велася підготовка до інших дій.
Гібридна війна, яка сьогодні ведеться в Україні повинна стати відповіддю на запитання що робити? Потрібно робити те, що не очікує президент Росії – антитерористична операція в Україні повинна стати гібридною. Це найкращий варіант відповіді для ворога, якщо, ініціатива Президента України, яка прозвучала 18 лютого з введення миротворчих сил ООН виявиться неефективною.