Сьогодні, намагаючись разхитати ситуацію в Україні, дехто заявляє про можливість третього майдану, посилаючись на незадоволення народу зростанням комунальних тарифів і зубожінням. Звичайно, реальна ситуація не дуже приємна, але не настільки жахлива, щоб призвести до третього майдану.
В першу чергу, український народ дуже добре розуміє, що війна в країні не залишає вибору для актуального вирішення інших питань, які пов’язані із добробутом, матеріальним забезпеченням. Зрозуміло, що стан війни потребує значних витрат.
З іншого боку, відсутня першопричина, яка стала основною і визначальною для виникнення перших двох майданів – вибір. Так, звичайно, українці двічі вийшли на майдан саме тому, що у них вкрали вибір. Перший випадок – вкрадено голоси під час виборів президента України у 2004 році, а інший, це позбавлення європейської перспективи, різкий поворот у зовнішній політиці країни, що також, являлося вибором народу.
У цьому випадку необхідно пригадати, що обидва майдани були безпосередньо пов’язані із персоною Януковича. До нього, як до державного діяча, вкрай негативно ставилась більша частина населення країни, майже до повного несприйняття. Дійсно, жодний політик сьогодення не може зрівнятися з Януковичем антирейтингами, а сам він наразі позбавлений можливості представляти владу України.
Враховуючи ці обставини, очікувати третього майдану не доводиться, а намагання організувати його – керовані дії з боку Росії. Тому, все повертається до першопричини, необхідно посилювати боротьбу з російською пропагандою, а також, нейтралізувати будь-які спроби провокувати ситуацію наступним майданом.
Але найкращим виходом із складної економічної ситуації можуть стати реформи і реальні зміни в житті українців на краще. Це стане гарантованою профілактикою путінської пропаганди в Україні, сприятиме піднесенню духу народу, та вирішенню як внутрішніх питань в Україні, так і, на просторі міжнародних відносин.
Leave a Reply