Політика президента Росії щодо України не могла не позначитися на загальному підході у ставленні росіян до України. Відкрита пропаганда антиукраїнських настроїв, та всебічне спотворення реальності, вже дали перші реальні паростки нетерпимості до України і українців.
Напади на консульські установи у Москві і Ростові-на-Дону свідчать про те, що це були добре сплановані і організовані акції, а зволікання у втручанні з боку російської поліції – тільки являється підтвердженням такого припущення. Недружня поведінка не просто дивує, ситуація стає неконтрольованою, антиукраїнські настрої у росіян стають більш виразними і організованими. Саме тому, це стає великою загрозою, яка може мати несподівані наслідки.
Напрошується висновок, що Президент Росії або не контролює ситуацію, або, являється безпосереднім керівником послідовної політики конфронтації. Враховуючи його ставлення до України, не можна виключати жодного із варіантів.
З свого боку, Україна має надати якнайбільшого розголосу подіям і вимагати засудження з боку авторитетних Міжнародних організацій, світових лідерів. Подібна поведінка становить загрозу не лише для дипломатичних установ України в Росії, але і, для дипломатичних установ країн Заходу, які засудили російську агресію проти України.
Leave a Reply